Пішки, трамваєм, на метро — такий маршрут щодня долає 18-річний Влад з Харкова. У вересні він став першим студентом соціально-економічного коледжу з синдромом Дауна.

Про дивовижного юнака пише "Суспільне".

ШЛЯХ ДО КОЛЕДЖУ

Будильник 18-річного Влада дзвонить о 6:50. Пари у коледжі розпочнуться за дві години.

— Таак, б-беру з собою хі-мію, — Влад складає в рюкзак зошити та підручники.

Популярні новини зараз
Головне за 20 липня: скасування субсидій, різке здорожчання хліба, спека 50 градусів та винні буряти у путіна Пенсіонерам призначили до виплат додаткові 940 гривень: хто перший у списках В Україні різко дорожчає хліб, вершкове масло та пісне: свіжі ціни на базові продукти Платити за електроенергію потрібно по-новому: постачальник послуг попередив споживачів
Показати ще

— Тобі подобається хімія?

— Думаю, що так. А іноді мій улюблений п-предмет — математика. Математика також схожа на хімію, — заїкаючись, пояснює Влад.

— Але найголовніше — це вода. Беру її з собою. Беру та п'ю на перервах, — каже Влад, застібуючи пенал.

— А бутерброди з собою береш?

— Ні, мене там годують. Макарони там, супи, кашу молочну...

фото: Суспільне
фото: Суспільне

На навчання студента проводжають батьки та сестра. Тато показав дорогу до коледжу лише раз. Влад запам'ятав, хоча шлях неблизький. Коледж розташований на протилежному кінці міста.

"Ми надали йому можливість їздити самому. Мало того, він ще телефонує друзям, зустрічається в метро. Знає, де зустрітися. Того місяця ходив з друзями у кіно. Сам знайшов, де вийти, де зустрітися. Сам назад дійшов, сів і доїхав додому", — розповідає мати Наталія Погрібна.

Родина наважилась відпускати Влада на такі відстані вперше.

"Дуже радіє, що ми привчаємо його до самостійності. Так, мені дуже складно це, бо я завжди у потрібний час чекаю його дзвінка. Бо він мені телефонує, що "мамо, я сів у метро", "мамо, я доїхав до коледжу", "мамо, я зараз буду їхати додому", — говорить Наталія.

Влад йде до трамвайної зупинки. На пішохідному переході чекає зеленого світла і робить зауваження, коли за кілька секунд до сигналу робимо крок уперед.

фото: Суспільне
фото: Суспільне

— Мама казала, ти іноді з друзями домовляєшся, і ви разом до коледжу їдете.

— Ну так, домовляюсь зі студентами. В мене їх усього три. Я з ними домовляюсь, зустрічаємося десь біля метро чи в метро. Мені подобається навчання. Там я отримую знання.

За 10 хвилин — станція метро. "Я їду на Холодну гору. Там буду навчатися, розважатися і слухати музику", — говорить Влад.

Вісім зупинок до переходу на іншу гілку. У вагоні Влад зустрічає друга: "О, ти купив нові навушники?".

НА НАВЧАННІ

"Мамочко, у мене все добре. Я доїхав", — Влад набирає маму до початку занять.

Перша пара в коледжі — культурологія. Викладачка пише на дошці тему: "Культура Середньовічної Європи".

— Давайте з вами згадаємо, що таке культура. Владе?

— Культура — це сукупність...

фото: Суспільне
фото: Суспільне

Влад встає, щоб відповісти, але зупиняється на першому слові.

— Ма... — підказує викладачка.

— Матеріальних і духовних цінностей, — підказує одногрупник.

— Я забув записати, — каже Влад. — Ма-тее-ріальних і ду-у-ховних ці-нностей, — повторює за сусідом.

У класі за інклюзивною програмою навчаються усі — в тому числі студенти з інвалідністю. Влад не завжди встигає записати конспект, повільно відповідає на питання. Втім, викладачі відмічають, він старається включатися у навчальний процес та швидко адаптується.

"Він дуже розкутий, часто посміхається. Я його ніколи не бачила одного. У нього є своє коло друзів. Адаптувався до нашого навчального закладу. Він дуже добре знає, де у нас їдальня, де у нас бібліотека, де у нас гуртожиток, де у нас медпункт. Так що його за ручку водити не потрібно, як у перший день", — говорить викладачка культурології Ганна Рахмаіл.

На перерві хлопці обговорюють, за кого голосуватимуть на місцевих виборах.

фото: Суспільне
фото: Суспільне

"ВОНИ ВЧАТЬСЯ ПІКЛУВАТИСЯ"

У Харківському соціально-економічному коледжі навчаються діти з порушенням зору та слуху, аутизмом, фізичними порушеннями. Влад — перший студент з синдромом Дауна.

"Якщо казати про Владислава, то це перший випадок за мою практику, дитина з синдромом Дауна", — говорить психолог Лариса Степанова.

Більш ніж для дітей з інвалідністю, інклюзивна система важлива для здорових дітей, вважає спеціалістка.

"Вони вчаться піклуватися. Діти, ви бачили, різні. Там є здорові фізично діти. Як вони до нього ставляться? Як до рівноправного члена групи. Вони бачать, звичайно, вони вже дорослі, бачать його особливості, але вони не підкреслюють цього", — говорить Степанова.

фото: Суспільне
фото: Суспільне

Раніше Влад навчався у загальноосвітній школі-інтернаті з дітьми, які мають порушення мовного апарату.

"Навчання в коледжі — це такий важливий перехідний період. Тому що одразу після школи їм важко йти до вищих навчальних закладів. В коледжі вони адаптуються, вони розкриваються, вони вступають у доросле життя", — говорить куратор групи Катерина Горобець.

Після трьох років коледжу та навчання в університеті Влад може стати соціальним педагогом або працювати у реабілітаційному центрі. Юнак любить готувати. Але з майбутньою професією ще не визначився. Що йому до вподоби зараз — це самостійність, яку надали батьки і якої привчають у коледжі.