Письменниця Васіліса Мазурчук раніше була військовим прес-офіцером і в співавторстві з іншими авторами видавала книги.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро свій новий твір "Казки Донбасу" вона розповіла в інтерв'ю "Вечірньому Харкову".
Ідея написати книгу з'явилася через бажання відобразити реальність і показати юному поколінню, як розвивалася українська історія, де герої перетворювалися на бандитів, а злочинців навпаки героїзували.
"Як показала практика столітнього сусідства з РФ, українська історія часто переписувалася. Герої перетворювалися на бандитів і злочинців, а бандитів і злочинців героїзували. Мені хотілося в казці відобразити реальність і показати новим поколінням дітей і підлітків, як все було насправді", - розповіла письменниця.
"Казки Донбасу" в першу чергу українське фентезі зі спогадами про війну. Природно, історії в книзі вигадані.
Мазурчук вирішила написати свою книгу у фентезійному форматі через те, що часом реальність буває занадто важкою для сприйняття, особливо коли це стосується дітей .
"Дорослі отримають і зрозуміють свої алегорії, а діти - свої. Ця книга універсальна як для дорослих, так і для дітей",- розповіла про своє "дітище" Васіліса.
Ідея написати "Казки" виникла після видання першої книги "Любов на лінії вогню" і Добробатів", де письменниця була співавтором.
Персонажі нового твору письменниці частково писалися з друзів, почасти зі знайомих, додавалися фентезі сюжети, десь були реальні факти і частково вигадані.
"Я народилася і виросла на сході України. Дніпро - мій дім і моє серце. Так само я люблю і Донбас. Моя мета - донести до жителів Сходу, що вони не менш Україна, ніж інші регіони. Що "русский мир" - це міф. Що це ніякий не мир, а війна без правил, в гірших її проявах.
Що ті, хто нав'язує нам російську мову, ідеологію "мижебратьев" та інший абсурд - грає на руку ворогові. Не цікавитися політикою - погано. Не цікавитися історією - погано. Не розбиратися в політиці - великий гріх. Багато людей, які говорили "я маленька людина, я туди не лізу", гинуло під уламками власних будинків тільки тому, що боялися аналізувати те, що відбувається.
І боялося покарання за те, що посміла мати думку. На жаль, сто років російської культурної окупації привчили українців до того, що мати власну думку небезпечно. За це можна або сісти, або померти. Але насправді це не так. Мати власну думку - означає мати щеплення від галопуючої деградації", - розповіла Васіліса Мазурчук.
Українська письменниця зізналася, що не боїться конкуренції на ринку письменників, тому що про війну пишуть багато хто, але дитячі книги на цю тему не виходять.
"Для мене це абсолютно не конкуренти. Це люди, які висловлюють свої думки і почуття по-своєму. У нас різні поля. Я пишу про любов, про життя звичайних людей, пишу багато для дітей. Я не пишу про криваві жахи і бійні. Я пишу дуже делікатно. Це інше. Це про війну, але це і про душу.
Жіноча проза це інше. Я десь посередині. Між жіночою та військовою прозою. Між військовими і цивільними. Між любов'ю до ближнього і ненавистю до ворога. Я пишаюся тими людьми, які відразу взяли автомат, а потім сіли за перо. Але я рада, що свій автомат я використовувала тільки в тирі. Напевно, я цим не пишаюся. Я просто тихо радію",- підсумувала українська письменниця.
Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше
Нагадаємо, раніше Найяскравіші цитати Лариси Ніцой про українську мову у Всесвітній день письменника: "Ах ти ж пес смердючий!"
Як повідомляє портал «Знай.иа» Дитяча книга про закоханих дівчаток розпалила брудний конфлікт-це читають у школах: "хочуть знищити..."
Також «Знай.иа " писав, що Лист батька" Володаря кілець " Толкіна вперше показали світу: ніяких дітей
