Валентин Рейзер - той самий курсант Повітряної Академії, якого не допустили до польоту 25 вересня. Він повинен був опинитися на борту Ан-26, який розбився під Чугуєвом. Валентин дав перше інтерв'ю після катастрофи.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЮнак дав коротке інтерв'ю львівському виданню "Високий замок", хоча довго відмовлявся від будь-яких коментарів - настільки сильним був шок від втрати друзів.
"Я дуже добре знав багатьох з курсантів, які полетіли на тому літаку і, на жаль, не повернулися, — каже Валентин. Кожне слово дається йому насилу. — Дмитро Андрущенко, Олександр Бойко... Знав всю 133-ю групу. Ростислав Булій, Олександр Клевець, Микола Микитченко, Богдан Матвійчук, Костянтин Зіб'юк, Руслан Шеремет... Всі вони перейшли на третій курс. Я був їх одногрупником, але кілька днів тому перевівся на інженерний факультет, на спеціальність "авіаційне озброєння".
Сам я з Вінниці. У нас вся група була дружною, не можу виділити когось окремо. Але найбільше дружив з Віталіком Вільховим. Навчався з ним ще у військовому ліцеї ім. Героїв Крут у Львові, він був на рік старший за мене. У нас було багато спільних друзів, знайомих. З перших днів знайшли з ним спільну мову. Ходили разом у звільнення. Він ні в чому нікому не відмовляв. Відгукувався на чиїсь прохання про допомогу. Умів підтримати товариша у важку хвилину. Під час навчання у Львові Віталік запрошував мене в гості до себе додому — але побувати там не встиг.
У тому фатальному літаку повинен був летіти і я. Але обставини так склалися, що не полетів. У вівторок у Харкові, де віддавали останній шану Віталіку Вільховому, я разом з іншими курсантами нашого університету попрощався зі своїм другом".
Що ти вважаєш важливим сказати батькам Віталіка Вільхового та родичам інших курсантів, які загинули під Чугуєвом?
- Мені важко підібрати слова, які заспокоїли б. Важко усвідомити, що я втратив стільки друзів. І я уявляю, яка це страшна втрата для їхніх рідних.
Які спогади залишилися у тебе від навчання в ліцеї ім. Героїв Крут?
- Піти вчитися до Львова запропонували мені батьки. Я до їхньої думки прислухався. І не шкодую. Про ліцей у мене теплі спогади. Рекомендував би молоді йти у військові ліцеї. Там з юнаків роблять чоловіків.
Можливо, у тебе, Валентин, збереглися фото з однокурсниками, яких сьогодні, на жаль, вже немає з нами?
- Отримати ці фотографії зараз важко. Вони були в телефоні В'ячеслава Золочівського, єдиного з тих, хто вижив після тієї авіакатастрофи. Телефон цей знищив вогонь. Ми постараємося через служби мобільного сервісу відновити його номер - а заодно і фотографії з нашими друзями.
Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше
Нагадаємо, раніше АН-26 міг розбитися під Харковом через фатальну помилку: "побачив попереду якусь перешкоду"
Як повідомляє портал «Знай.иа» Ректору Харківського вузу, де навчалися загиблі курсанти, наказали звільнити крісло
Також «Знай.иа " писав, що Під Харковом встановили пам'ятник загиблим курсантам:""
