Василь Левченко з Харкова ще навесні 2014 року, коли почали формуватись перші добровольчі батальйони, зрозумів, що зможе бути корисним на фронті. Він знав, що досвід роботи виконробом будівельної компанії допоможе вправно облаштовувати укріплення, бліндажі та окопи.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це повідомляє Аrmyinform.
У Харкові чолові не зміг знайти батальйон, який би йому підходив, тому він вирушив на поруки до Києва. На Майдані він познайомився із представниками "Айдару" та отримав "запрошення" приєднатись до батальйону та позивний "Святий".
На фронті Василь опинився влітку 2014-го, так з того часу і воює, майже без перерв.Чоловік уже й не пам'ятає, яка за рахунком це його ротація. За ці роки він захищав чимало населених пунктів, серед яких Старобільськ, Щастя, Трьохізбенка, Горлівка, Жолобок, Старогнатівка та інші.
"Це був близький бій, відстань до ворога. Я дістав мінно-вибухове поранення. За годину до цього ми втратили одного хлопця, інший був поранений, тож коли поранило мене, хлопцям було не просто, але ми витримали. Побратими, відстрілюючись, надали мені допомогу, евакуювали за першої ж можливості. Медики дістали уламок з легень, у нозі ж залишився "на згадку". Продовжує служити разом зі мною. Чому повернувся на фронт після поранення? А як інакше? Країну ж ще не звільнили від окупантів! Тож хоч і з уламком у нозі, але — до перемоги!", - зазначив він.
Також Знай писав, у Путіна око засмикається: США пообіцяли виділити летальну зброю для України
Раніше Знай повідомляв, перша в ЗСУ жінка-водолаз Катерина Нікітенко кидає виклик глибині:"Не лише хочу, а й можу"
