Після хвилі протестів, які прокотилися по всій Білорусі, в лікарні Гомеля помер 25-річний Олександр Вихор після того, як 9 серпня його затримали силовики і кинули в автозак. Олександр того зловісного дня їхав до своєї дівчини. Рідні шукали його кілька днів. Приїжджали в РВВС, чергували під ізолятором. А 12 серпня приїхали писати заяву про його зникнення. І тільки тоді стало відомо, що Олександр помер ще 11 серпня.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПісля смерті хлопця родичі написали заяву в прокуратуру і Слідчий комітет з проханням порушити кримінальну справу. Вони впевнені, що йому не була своєчасно надана медична допомога і щодо нього були вчинені неправомірні дії, які призвели до смерті.
Про це пише "Теперішній час".
Ось що розповіла в інтерв'ю мати Олександра Світлана Вихор:
- "Скажіть, де мені шукати свого сина?"Вона сказала:"Я не знаю". Хоча мій син вже в цей час був мертвий. І мертвий він був вже з 4 години ранку. Потім мене запросили в кімнату. Я ще не знала, для чого там стоїть чашка з водою, приготована мені. Прийшли дві людини, я не можу сказати, начебто як начальник і заступник начальника. Я ще подумала: які високопоставлені люди збираються зі мною розмовляти. Я подумати не могла нічого.
І потім мені сказали:"При транспортуванні вашому синові стало погано, він став марити, нести щось незрозуміле". Я кажу: "Що ти хочеш [сказати]?" "Його завезли в психлікарню" - " Яка психлікарня? Здоровий, повноцінний, розумово розвинена людина, з вищою освітою. Ніколи проблем ніяких не було". Вони продовжують:"А далі йому стало ще гірше: його завезли в ту лікарню". Кажу: "Який зв'язок між лікарнями? Ви хочете сказати, що мого сина немає?"Вони мені сказали: "Так".
Розмовляла з завідувачем реанімацією. Він сказав:"До нас його привезли з психлікарні вже в стані клінічної смерті, з набряком головного мозку".
Вони годину боролися за його життя, але життя йому вони врятувати не могли. Я знаю, що він задихався, я знаю, що йому не вистачало повітря. На грунті цього у нього, можливо, піднімався тиск, йому було погано.
З першого дня ці хлопці просили про те, щоб надали допомогу, покликали кого-небудь з медиків або викликали "швидку". Допомога йому не була надана. Коли йому було погано, він виривався звідти, його забризкали балончиком. Він переляканим голосом мені в трубку кричав: "Мамо, я не знаю, що сталося. Мене скрутили три омонівця, запхали в машину з якимись людьми. Куди мене везуть - я не знаю". Я ще накричала: "Як ти міг там опинитися?"
Він розмовляв по телефону, в той час коли його просто вихопили з натовпу і засунули в цю машину. Він їм говорив:"Я нічого не робив, я розмовляв по телефону". Але цього ніхто не чув. Це вже було протизаконно: людину просто висмикнули з натовпу. Всі три дні я стрімголов шукала свого сина. Я шукала його по РВВС, де мені відповідали, що ніяких відомостей у них, що вони не можуть мені дати ніякої інформації з приводу мого сина.
У нього були проблеми з серцем, він не міг перебувати в замкнутому просторі. Він задихався, йому не вистачало повітря. Цією проблемою страждаю і я.у нього підвищувався тиск, у нього могла піти кров з носа. Загалом, у дитини були свої проблеми. Не у дитини, а дорослого хлопця. Але з цими проблемами мій син би жив дуже довго, якби не сталося таке.
Невже вони вважають, що мій син, перебуваючи три доби в руках наших правоохоронних органів і загиблий в руках наших правоохоронних органів, – це не є приводом для того, щоб порушити кримінальну справу? Дайте відповідь, це не є приводом? Якщо десь якогось депутата образили - порушують кримінальну справу. А у мене загинув син - і вони вважають, що немає для цього підстав порушити кримінальну справу. Щоб все проходило законно, щоб люди несли відповідальність.
Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше
Нагадаємо, раніше Білоруські студенти вийшли на протест проти Лукашенка і потрапили в лапи ОМОНу: "хапали всіх, люди кричали"
Як повідомляє портал «Знай.иа» Білоруси готують наймасштабніший протест в історії: "Лукашенко-п'яний трудовик"
Також «Знай.иа " писав, що Лукашенко намагається перетягнути до себе спортсменів: погрози, вимоги та ідеологічні бесіди
