Їх називають літаючої швидкою допомогою. На рахунку волонтерської санавіації – десятки врятованих дітей. Про те, як льотчики громадської організації «Цивільний повітряний патруль» на особистих літаках допомагають транспортувати пацієнтів, які потребують екстреної медичної допомоги, розповів голова цього громадського формування, начальник департаменту авіації спеціального призначення Юрій Покусай.

Про це пише "Вечірній Харків".

ЗАЛИШАТИСЯ ОСТОРОНЬ НЕМОЖЛИВО


– Юрій, коли і як з'явилася ідея створення «Цивільного повітряного патруля»?

– Нас всіх змінив 2014 рік. Раніше я взагалі смутно розумів, хто такі волонтери. У моєму уявленні образ якихось альтруїстів, які рятують кішечок, собачок і інших звіряток. Розуміння прийшло в 2014-м. Коли в Україні почався потужний волонтерський рух, коли люди, самоорганизовавшись, почали фінансувати армію, ми вирішили, що залишатися осторонь неможливо. Саме тоді в Україні почалося створення громадського формування «Цивільний повітряний патруль» – з першого добровільного авіаційного загону, головним завданням якого була допомога нашим захисникам. А повноцінно «Патруль» почав працювати з 2016 року. Організація об'єднує пілотів, власників приватних літаків і звичайних громадян, які небайдужі до майбутнього нашої держави.

Спочатку ми працювали тільки в Харківській області, але невдовзі розширили поле своєї діяльності практично на всю територію України. В оперативному командуванні «Схід» – а це Полтава, Суми, Харків і частина Дніпра – зараз задіяно п'ять приватних літаків, один з яких належить мені.

фото: Вечірній Харків
фото: Вечірній Харків

Ідея не нова – ми спиралися на досвід США, де аналогічне формування під назвою «Цивільний аеронавігаційний патруль» (Civil Air Patrol) було створено ще в 1941 році. Пілоти, громадяни об'єдналися, щоб допомогти армії. Зараз це дуже потужна організація, в якій налічується 500 державних літаків і 4500 приватних. Їх головне завдання – забезпечення державної безпеки Сполучених Штатів Америки.

Ми створили практично аналог цієї організації в Україні. Основний напрямок нашої роботи – сприяння Збройним силам, СБУ, МВС у забезпеченні безпеки України, а також допомога ДСНС в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Крім того, ми розширили поле своєї діяльності – вирішили проводити заходи щодо порятунку людей, які перебувають у критичному стані. По суті виконуємо місію так званої волонтерської санавіації. Ну і, звичайно ж, проводимо національне патріотичне виховання молоді, майбутніх авіаторів.

– А як ви отримуєте виклик? До вас люди особисто звертаються за допомогою?

– В 2018 році у нас був підписаний меморандум з обласною адміністрацією, а також з Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Так ось, згідно з документом, якщо надходить дзвінок за номером 103 або 112, він потрапляє в оперативну диспетчерську Центру екстреної медичної допомоги – єдину на всю область. Якщо ситуація відповідає певним критеріям – відстань від обласного центру більше 100 км; ситуація стосується дитини; травма, яка потребує екстреної госпіталізації в профільний медзаклад, – диспетчер в лічені хвилини передає нам повідомлення. Черговий ситуативного центру приймає рішення про застосування авіації.

НАЙКРУТІШИЙ ЯРИК В ЛОЗОВІЙ


– Розкажіть про одне з останніх таких викликів.

– Буквально тиждень тому ми виконували виліт в Барвінківський район для порятунку життя першокласника Микити. Дитина каталася на велосипеді, впав і отримав черепно-мозкову травму з крововиливом у мозок.

Така травма на відстані 170 кілометрів від Харкова – це пряма загроза життю дитини. Ми відразу ж прийняли рішення про застосування авіації, через 20 хвилин літак з анестезіологом на борту вже був у повітрі і прямував до найближчого аеродрому – Погоди. Машина швидкої допомоги подолала таку відстань за три з половиною години. І це в одну сторону, стільки ж часу знадобилося б в іншу. У загальній складності при сприятливих умовах евакуація дитини зайняла б сім годин. Ми впоралися за годину.

Популярні новини зараз

Маршрутник оцінив життя переляканих українців у 10 гривень: гальма відмовили на повному ходу

Прогноз погоди на тиждень від синоптика Наталії Діденко: в яких областях почнеться справжня морозна зима

75-річна мати Наташі Корольової знайшла дивну заміну сексу: це треба нюхати

Самотня Алла Мазур "заблукала" між двома красунчиками: "Не вдається за когось одного"

Показати ще

фото: Вечірній Харків
фото: Вечірній Харків

Дитину врятували – з ним все добре. Зараз ми з Никиткой і його мамою регулярно передзвонюємося. Він мені есемески пише... Тепер у мене є ще один «хрещеник» – на ім'я Микита. Після того, як він остаточно одужає, запросимо його до нас на аеродром, покажемо наші літаки і обов'язково політаємо.

– Скільки ж усього на вашому рахунку «хрещеників»?

– Микита – це 42-я життя, врятоване нашим «Цивільним повітряним патрулем» і 36-й дитина. У загальній складності ми врятували людей більше, ніж поміститься в шкільному класі.

Запам'яталося, як ми евакуювали п'ятирічного Ярика з Лозової, який отримав травму. Коли його вантажили в літак, він заскиглив – адже навколо лікарі, незнайомі люди… Я йому тоді кажу: «Ярік, ти ж дорослий хлопець. Скільки тобі років?». – «П'ять», – відповідає. – «Про! П'ять, – кажу, – це не чотири з половиною, ти вже ого-го, ти ж зі мною летиш!». І тоді Ярик видав коронну фразу: «А знаєте, що я вам зараз скажу? Я тепер самий крутий Ярик у всій Лозовий!».

ЯКЩО СТРАШНО – ВСТАНЬТЕ ПІД ЛІХТАР


– Наскільки я знаю, ви активно берете участь і в пошуках загублених дітей.

– Так, згідно з меморандумом, укладеним в Національній поліцією, коли дитина губиться в природному середовищі, ми піднімаємо літак. В цьому році ми тільки по Харкову виконали вісім вильотів, пов'язаних з пошуками дітей.

… Пізно ввечері нам повідомили, що зник 11-річний хлопчик, і рано вранці, як тільки дозволила видимість ми підняли літак у повітря. Виконував політ екіпаж у складі командира літака Станіслава Зубаря і пілота Олега Хвостова, а я був у групі передового польового управління (в таких випадках ми працюємо двома групами – повітряної і наземної).

Так от, Дмитрик вирішив покататися з одним на велосипеді, хлопці заїхали в ліс і тут наш герой пробив колесо. Самостійно поміняти колесо не змогли. На вулиці звечоріло, друг поїхав – йому зателефонувала мама, наказала терміново возврщаться додому і більше на вулицю не випустила. Тоді Діма подзвонив своїм батькам – повідомив, де знаходиться. А в очікуванні допомоги, щоб не нудно було, вирішив послухати музику на телефоні – мобільник розрядився за кілька хвилин. Тим часом на вулиці зовсім стемніло, і наш юний друг, зваливши на себе велосипед (для сільського хлопчака це найбільша цінність) рушив через ліс, як йому здавалося, в напрямку будинку. Орієнтиром служила залізниця, яка проходить через центр його рідного села. Дмитрик щиро вірив, що всі поїзди в Україні йдуть через його село, тому, побачивши рейки, пішов уздовж залізниці в повній впевненості, що вийде до будинку. Якби ми не підняли в повітря літак, він би так і до Києва дійшов…

фото: Вечірній Харків
фото: Вечірній Харків

Ми знайшли його на відстані близько 20 кілометрів від того місця, де він увійшов у ліс. Я потім його питав: «Діма, тобі не страшно було? Ніч, залізниця, повз пролітають проїзду». На що хлопчик заявив: «Я вам розповім: якщо страшно – встаньте під ліхтар, і буде не страшно».

Пам'ятаю, у Валківському районі теж пропала дитина. Політ виконував командир літака Євген Молчанов. А я виїжджав в якості командира передової групи польового управління. Коли літак кружляв над селом, це, звичайно, була справжня подія для місцевої дітвори. Всі висипали на вулицю, зібралися на дитячому майданчику, де ми зупинилися з польової групою, і з захопленням спостерігали за польотом. Тоді я зв'язався з командиром літака: «Хлопці тобі передають привіт – привітайся». Бачили б ви реакцію дітлахів, коли літак у відповідь махнув крилами: «Вау! Літак нам передав привіт!».

ЛІКАРІ ВИЯВИЛИСЯ НА ВИСОТІ


– Ви рятуєте не тільки дітей?

– Не тільки. В кінці минулого року в Сумах на одному із підприємств стався вибух, в результаті якого десять осіб отримали сильні опіки. Було прийнято рішення про транспортування їх в харківський опіковий центр. Ми здійснили кілька польотів. Я особисто, в якості командира літака, евакуював 35-річного хлопця, який отримав опіки 75% тіла та дихальних шляхів. На аеродромі, коли його вантажили в літак, поруч зі мною стояла його мама. Вона плакала і благала: «Врятуйте дитину». І я пообіцяв їй, що все буде добре. Дуже приємно, що все так і сталося – хлопець одужав і виписався з лікарні. Харківські лікарі виявилися на висоті.

Кожен раз, коли ми когось рятуємо, спостерігаємо, як самовіддано працюють медики – і Центру екстреної медичної допомоги, обласної лікарні, і дитячі травматологи. Ці люди – на передовій боротьби за життя і здоров'я людей.

Пам'ятаю, як рятували харків'янку, яку вкусила отруйна змія. Вона серпентолог, науковий співробітник і приїхала в Краснокутськ вивчати змій. Нам зателефонував лікар з Центру екстреної допомоги та повідомив, що потрібно виконати політ з метою порятунку життя людини. Ми повантажили необхідне обладнання – апарат штучної вентиляції легенів, дефібрилятор, і багато іншого. і разом з лікарем-анестезіологом піднялися в повітря – через 20–25 хвилин були в Краснокутську, в ста кілометрах від Харкова. Швидку залишили на нашій базі. Жінка була у важкому стані. Щоб пацієнтка могла нормально перенести політ, стабілізували її стан на землі, а потім завантажили в літак. Вона відмінно впоралася, весь час була у свідомості, але спочатку в стадії оглушення (це початкова стадія повної втрати свідомості. – Прим. ред.). А коли підлітали до Харкова, вона вже змогла піднятися і навіть стала фотографувати.

ПРОДОВЖУЮТЬ ЛІТАТИ І РЯТУВАТИ


– А де базуються ваші літаки?

– Ми базуємося на аеродромі Харківського авіазаводу, за що я хочу висловити величезну подяку. Для нас це місцерозташування дуже важливо, оскільки в справі порятунку життя – кожна хвилина на рахунку. Раніше ми базувалися на одному з польових аеродромів на відстані 45 кілометрів від Харкова. І на те, щоб доставити на швидкій евакуйованого нами пацієнта з аеродрому до лікарні, треба було витратити ще 40 мигнут. Губився весь сенс застосування авіації, не було необхідної оперативності. Тепер же до обласної лікарні – буквально п'ять хвилин, до лікарні швидкої допомоги – взагалі три хвилини, до дитячої обласної лікарні – сім хвилин…

У нас був випадок, коли ми евакуювали дитини, у якого почалася зупинка серця, коли його вже заносили в лікарню. А якби це сталося десь у полі по дорозі з польового аеродрому, дитина просто не вижив би.

– Держава бере участь у фінансуванні вашого проекту?

– Так як волонтерський проект, держава його не фінансує. Пілоти літають на своїх літаках, обладнаних необхідною апаратурою. Вартість кожної години польоту коштує у шість-дев'ять тисяч гривень. Бензин, пально-мастильні матеріали, обслуговування літаків і оплата оренди за місце на базі – все це лежить на плечах пілотів-волонтерів.

Фото: Ukrainer
Фото: Ukrainer


У той же час помилково вважати, що держава зобов'язана фінансувати подібні проекти. Ні в одній країні світу такі заходи не виконуються за рахунок держбюджету. Повноцінна реалізація можлива в умовах страхової медицини, якої в Україні поки що немає. Важливо і те, як до цього питання ставиться суспільство, розуміють люди, наскільки це необхідно. Проектом допомагають наші родичі, друзі-бізнесмени, іноземці, знайомі. Але ні фермерів, ні від бізнесменів з віддалених райцентрів, куди ми постійно літаємо, жодного разу не було ні копійки.

Ми спілкуємося з нашими західними колегами – там з аналогічних формувань хоча б не беруть кошти за базування. Нам же потрібно заплатити за кожен літак близько чотирьох тисяч гривень на місяць. Поки ми продовжує літати і рятувати людей, але з таким підходом рано чи пізно добра справа може закінчитися. Наші пілоти, крім того що обслуговують літаки і заправляють їх за власні гроші, ще й платять за базування кожного літака, щоб була можливість літати і рятувати. Це просто абсурд.

А ось питання з обслуговуванням аеродромів в районах області на сьогоднішній день вирішено – цю функцію взяли на себе районні адміністрації. Просто прекрасні аеродроми в Краснокутському, Красноградському, Лозівському районах.

– А як ваша родина ставиться до того, що ви вкладаєте власні гроші?

– З розумінням. Якщо нам кажуть, що помирає людина і треба летіти, – я ж не можу сказати: «У нас немає грошей, нехай вмирає».

Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, раніше Раніше вміли літати з шиком: розкішний Boeing, на який вам вже не купити квиток

Як повідомляє портал «Знай.ua» Запорожцям виплатять зарплату літаками — "залізні птахи" даремно гниють під відкритим небом

Також «Знай.ua» писав, що У Харків доставили школяра з жутчайшей травмою голови - в небо піднята авіація